Архів матеріалів - Мистецтво Нововолинська

Меню сайту

Наше опитування

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Форма входу

Головна » Архів матеріалів

Догадіна Наталка, вірші.

Наталка Догадіна, вірші.

На сільському цвинтарі

На сільському цвинтарі час мовчить

Душі зупинились тут, щоб спочить

Від усіх проблем земних і життя

Тут немає заздрощів, каяття.

Я усім могилкам цим поклонюсь,

Переглядів: 630 | Додав: Send | Дата: 18-10-2010 | Коментарі (0)

Поліщук Петро, вірші.

Петро Поліщук, вірші.

Роздуми

О час, він міняє на світі усе,

Це, може, остання надія для нас,

З собою він радість і горе несе,

Ми - воїни ті, які змінюють час.

Художники ми, бо малюємо шлях,

Поети, які сторінки життя написали.

Переглядів: 2852 | Додав: Send | Дата: 17-10-2010 | Коментарі (0)

Штей Наталія, вірші.

Наталія Штей, вірші.

Україно, молитво ти моя

Україно, молитво ти моя,

Мов озерце очі твої сині.

Твої руки - то свята земля,

Рушниками викладена рясно.

Переглядів: 777 | Додав: Send | Дата: 16-10-2010 | Коментарі (0)

Семерей Катерина, вірші.

Катерина Семерей, вірші.

Мова

Наша мова - це щира розмова,

Дзвінка пісня, що в серці лунає.

Наша мова - зоря світанкова,

Той лелека, що дім свій шукає...

Наша мова - це чистий струмочок,

Ніжний шепіт синів і дочок,

Переглядів: 884 | Додав: Send | Дата: 15-10-2010 | Коментарі (0)

Поліщук Анатолій, вірші.

Анатолій Поліщук, вірші.

Про книгу

Книгу я відкрию

Cвітло навкруги,

Сонечко там гріє,

Поле та луги.

Прогорну сторінку –

... Читати далі »

Переглядів: 688 | Додав: Send | Дата: 12-10-2010 | Коментарі (0)

Валентина Міньковська, книга „Диригент мого життя”

Нові книги земляків

„Диригент мого життя”

Таку назву має перша книга Валентини Міньковської, яка побачила світ у видавництві „Мінотавр”.

Переглядів: 945 | Додав: Send | Дата: 11-10-2010 | Коментарі (0)

Анатолій Васильович Жуков, художник (картини)

Анатолій Васильович Жуков народився в Киргизії. Коли йому не виповнилося й року - померла мама. І привезли хлопчика на Алтай до бабусі й дідуся на виховання, де він проживав до шести літ. У 1946 році його тато Василь Платонович одружився вдруге й приїхав із дружиною, яка була родом із Сумської області, забрати шестилітнього сина на Україну. Гарні спогади в серці хлопчика залишила Галина Петрівна, нині покійна. Нелегке життя довелося прожити його батькові. Був на фронті, мав бойові нагороди. Після травми рік пролежав у військовому госпіталі.