Ірина Приступа, вірші. 23.12.2010 р.
***
Про щось інтимне хвилі шепотіли –
Розбурхана стихія засинала.
Ми на пустельнім березі сиділи
І, мріючи, про щось своє мовчали.
Здавалося, крім нас не існувало
Нічого в світі - лише ми і море,
А небо в діамантах вигравало
І щедро сипало нам у долоні зорі.
1999 рік
***
Життя без тебе втратило свій сенс
І стало надпрозовим і банальним,
Напіввагомим і напівреальним –
Без мрій, без зорепадів, без пісень.
У вихорі пророцтв, життів і корм
З тобою ми зустрілись необачно.
Тепер я відчуваю - однозначно
Життя без тебе втратило свій шарм.
Немов театр без куліс і сцен
Спустошена душа болить і мліє.
Тепер я безперечно розумію –
Життя без тебе втратило свій сенс.
1999 рік
***
Я буду доти в світі існувати,
Допоки погляд твій в мені іскриться
І поки будеш ти мене кохати,
Але це все коли-небудь скінчиться.
І я тоді закінчусь, розчинюся
У гіркоті таємної отрути.
Тієї миті я найбільш боюся,
Але - таке життя, так має бути...
1999 рік
***
Незбагненної краси небо
У твоїх очах,
Мені дуже важко без тебе.
Неземна печаль
Проросла доленосним щемом
У моїй душі...
Ти у мрії прийдеш до мене
Спалахом віршів.
1999 рік
|