Світлана Жура, вірші. 1.01.2011 р.
Полохливий заєць
На дачній ділянці
В зелені розмаю
Я відчула, що за мною
Хтось спостерігає.
Придивившись, у малині,
Зустріла зухвальця.
Сірий заєць у затінок
Тихо заховався.
А побачивши мене,
Дременув щодуху
Тільки й бачила його
Два сіреньких вуха.
2008 р.
Колядник
Наш Єгорка розходився
Гроші заробляти.
Вивчив віршики і нумо
Всім колядувати.
За столом, крім діда Стьопи,
Гривні всі давали.
Від почутої колядки
Посміхатись стали.
Мама хвалиться усім:
„Ще й щедрівку знаємо”.
Ой, якого ж розумника –
Внука всі ми маємо.
Дідусь Стьопа попросив
І щедрівку зразу,
А у відповідь почув
Він наступну фразу:
„Зараз, так і розгнівався,
Я тобі казати.
За колядку ще від тебе
Не отримав – плати”.
2010 р.
Весела гостя
Одяглись дерева
В білі бахрома
Це до нас у гості
Вже прийшла зима.
Вкрилися снігами
Луки і поля,
Ніби наречена
Вбралася земля.
Затишно і тихо
Стало навкруги,
Лиш дитячий щебет
Лине із гори.
Щічки розрум’янились
Бісики в очах
Ох, весела зимонька
Гостею у нас.
Мати
Немає милішої серцю картини
Як схилена мати над ложем дитини
Її колискова в вечірню годину
Молитва до Бога за рідну дитину...
Зворушує серце кожній людині
Схилена мати над ложем дитини.
|