Світлана Василівна Жура
Народилася 11 квітня 1955року на Волині. Захоплення літературою підштовхнуло до творчості ще у шкільні роки. В творчому доробку вірші дитячої тематики, лірика, гуморески, памфлети. Друкувалась у місцевих ЗМІ. Працює головним економістом КП ”Нововолинськтеплокомуненерго”, депутат Нововолинської міської ради.
Рідне місто моє
На гербі мого міста - каштани,
На алеях їх затишок теж
І не має ріднішого міста,
Бо люблю я це місто без меж.
Тут я виросла, тут я навчалась,
Тут зустріла кохання своє.
І завжди я тобою пишалась
Рідне місто шахтарське моє.
Ти буяєш у цвіті каштанів
З чорним золотом у глибині.
Рідне місто шахтарської слави
З териконами ген вдалині.
Я по світу не мало блукала,
Та від цього маленький є зиск,
Бо всім серцем тебе я кохала,
Рідне місто - мій Нововолинськ.
Моїй мамі
Розцвіли підсніжники
На городі в мами,
Тільки не торкнеться
Вона їх руками.
Тільки не попестить
Їх голівки ніжно,
Що попритулялись
До листочків тісно.
Не вдихне у груди
Запаху терпкого,
Що весна принесла -
Ніжного, п’янкого.
І не усміхнеться
До проміння сонця,
Не відчинить навстіж
Нам своє віконце.
Бо вона навіки
Світ цей залишила,
Та життя любити
Нас усіх навчила.
Матіола
Вже, як спека нарешті спада,
Тихий вечір на землю ступає.
Матіола тоді розквіта,
Ніжним запахом всіх привертає.
До нестями закохані вдвох
Танцювали під звук радіоли,
І іскрилися очі твої
Й пахли коси, як цвіт матіоли.
Ти навіяла спогад мені
Про чарівні ті місячні ночі
І про юності сонячні дні,
І про очі, коханої очі.
Невловимо роки пронеслись...
Тільки літо нагадує знову
Надвечір’я і ніжність твою
Й матіолу, як свідка любові.
Літній дощ
Літній дощ... Він пройшов,
Змив з асфальту пісчиночки пилу,
Намочивши травичку кругом
І цю дівчину - юну і милу.
Вона мокра... Та гордо і сміло
По калюжах іде залюбки
Посміхаються люди їй щиро
Й оглядаються вслід парубки.
Мелодія вальсу
Тихо лине мелодія вальсу
Така ніжна, як рання весна
В юнки очі горять у чеканні
Чудне дійство, безмежна краса.
А мелодія лине й бентежить,
Стогне спогадом давнім душа...
Як же хочеться, милий, припасти
До надійного твого плеча.
Як же хочеться знову почути
Про любові палкі почуття
Та стихає мелодія вальсу
І самотність мене огорта.
Звуки вальсу – такі мелодійні -
Тихо в серці відлунюють знов.
Ти зі мною в цей вечір, ти поряд,
Моя юність і перша любов.
Зимовий сон
Місто прокидається від сну,
Вкрите покривалом сніжно-білим.
І тому для мене, як ніколи,
Є сьогодні надзвичайно милим.
Вулиці його, сади і сквери
Білим снігом вкутала зима.
Стало рідне місто ще милішим -
В цілім світі кращого нема.
У будинках сонно і затишно.
Зрідка лиш спалахують вогні.
- З добрим ранком, моє рідне місто! -
І воно всміхається мені.
Мить блаженства
Ця зустріч була випадкова й банальна.
Вечірка під музики грім.
Зустрілася з поглядом, кинутим з залу,
І зразу втопилась у нім.
Втонула, як в „омуті” - в синіх озерах,
Їх хвиля накрила мене
Просила у Бога - хай мить ця блаженна
Для мене не скоро мине.
З тих пір пройшло немало часу
В обох нас вже солідний вік.
Та я, як колись, кожен раз завмираю,
Хоч він - мій давно чоловік.
29.08.2010
|