Ірина Згоранець, вишивка. 5.03.2011 р.
У її руках голка творить красу
«У її руках голка творить красу», - справедливо можна сказати ці слова про жінку, яка вже більше як півстоліття проживає у Нововолинську. Ірина Лаврентіївна Згоранець – відома вишивальниця – народилася у багатодітній сім’ї на Львівщині у селі Радванці Радехівського району. Вона розповіла: «Приїхала до Нововолинська на постійне місце проживання 1950-го року. Мама моя не вишивала. Але старші сестри любили цю справу. Уже в п’ятому класі, спостерігаючи за їх впевненими рухами, вишила свою першу маленьку подушечку. І з тих пір не розлучаюся з голкою та ниткою. Зараз на заслуженому відпочинку, маю можливість займатися улюбленою справою щодня. Свої роботи ніколи не продавала, не рахувала, а дарувати доводилося. Горда тим, що одну з моїх вишитих ікон подарували племінниці відомого канадського мецената, засновника конкурсу любителів української мови Петра Яцика».
Удома в Ірини Лаврентіївни справжній музей української вишивки. Вона неповторно прикрашає свій дім. Палахкотять різнобарв’ям на стінах вишиті картини в дерев’яних рамках, ваблять зір серветки, а на дивані десяток вишуканих невеличких подушечок. Для майстрині характерне відчуття гармонії кольорової гами, висока техніка виконання.
Недаремно у народі кажуть, що вишивки оберігають оселю від усього нечистого. Адже орнамент і візерунки відіграють роль оберегів. Ми побачили ромб із крапкою посередині, що означає засіяну ниву, вишиті квіти, які символізують життя. А скільки хатніх прикрас знайшли місце у цій невеличкій квартирі. Вишивки господині захоплюють довершеністю орнаментів. А секрет успіху – у працелюбності та вмілому використанні скарбів народного мистецтва.
Із хвилюванням Ірина Лаврентіївна розповідала про те, як довгими зимовими вечорами за схемою відомого вишивальника Д. Блажейовського вишивала Плащаницю до церкви Святої Покрови.
Плащаниця – символічно-духовний, високомистецький атрибут християнської віри, церкви. Вона переважно зберігається у вівтарі. Лише у Велику п’ятницю покладається на гріб Господній для поклоніння вірних.
На плащаниці зображено тіло Ісуса Христа, над яким схилені в жалобі його мати Марія, її сестра Марія Клеонова і Марія Магдалина, а по боках Йосип та Никодим. За біблійним переказом Йосип купив полотно і, знявши Ісуса, поклав його в гробі, а Никодим приніс смирну, помішану з алоєм.
Майстриня каже, що робота йшла легко, хоча була об’ємною та дуже складною. «Вишивати почала на початку грудня, а вже у лютому передала закінчену роботу настоятелю Свято-Покровської церкви. Напевно, Господь давав мені тоді силу, бо зовсім не відчувала втоми, хоча знаю, що взагалі вишивають такі речі біля двох років», - розповідала майстриня. Вишита Плащаниця двома видами хрестиків: тіло Христа, обличчя і руки святих – дрібнішими, а все інше – трішки більшими. Від того на полотні з’явилися відтінки, які й надали йому зовсім іншого вигляду, воно ніби заграло барвами. Навколо плащаниці вишита кайма з написом, шрифт, розташування слів логічно узгоджені із сюжетним зображенням.
Через деякий час розпочала створювати образ чудотворної ікони Почаївської Богородиці – покровительниці нужденних і вірних, однієї з найбільш шанованих православною церквою. Святкування на її честь відбуваються 5 серпня. Понад 400 років ікона своєю чудотворною силою посилає благодать Божу, і кожному, хто звертається зі щирою молитвою, надається допомога та зцілення.
В іконі гармонійно поєднані й ефектно звучать золоті, срібні, пурпурові, багряні, смарагдові, голубі, сині, коричневі, чорні кольори. Найтонші нюанси переливів їх відтінків.
Побувавши у квартирі вишивальниці, ми переконалися, що витвори цієї талановитої людини викликають подив, прагнення до краси, непоборне бажання творити своїми руками. Роботи Ірини Лаврентіївни звеселяють душу, і пробуджується велике бажання теж отримувати насолоду, чаклуючи над полотном.
|
