Олександр Вольський, вірші. 6.12.2011 р.
Моє щастя
Моє щастя зранку
Лебедем летіло,
Літало навколо
Та далеко сіло.
А потім те щастя
Вороною стало,
Закаркало гидко
І зовсім пропало.
І так я на світі
Прожив вже без щастя,
І мабуть до смерті
Пізнати не вдасться?
1994 р.
***
Так добре, як є,
Буттям зеленим утішайся,
Відкинь від себе зайве, смішне,
Улюбленій праці віддайся.
І рівно заб'ється серце твоє,
І розум стане твій ясним,
І світ ти побачиш таким, яким є,
Чудовий, грішний, нещасний.
І шлях свій життєвий
Спокійно пройдеш,
Нехай - дорогу тернисту,
Але не стежку надмірно вузьку,
Небезпечну, підступну і слизьку.
***
Дороги ви мої дороги!
Скільки в житті вас було!
Та наймиліша дорога –
Там, де рідне село.
Там, де батьківська хата,
Там, де рідний поріг.
Все, що дорого й свято
Я у серці зберіг.
1981 р.
***
Коли удосвіта прокинусь,
Коли ще ночі тінь в кімнаті,
Клітини мозку відпочили,
Снують думки легкі, крилаті,
В просторі космосу блукають,
По невідомих світах бродять,
Розгадку всесвіту шукають,
Але ні з чим назад приходять.
Безконечність цього світу
Не дає думкам отвіту.
1993 р.
|