Олександр Вольський, вірші. 3.01.2011 р.
***
Весною сад я посадив,
Думав, рости буде, родити,
Та ще осінь не прийшла,
Він почав мені жовтіти.
Посохли яблуньки мої,
Всі до єдиної всохли!
1982 р.
***
Росли, росли дикі груші
На полях Волині,
Росли, росли та й не стало,
Нема вже їх нині.
Хтось команду зверху дав,
Щоб повиривали,
І плакали старі люди,
Як їх корчували.
1979 р.
Світязь - озеро
І глибоке, і широке,
Чисте і прозоре,
Купаються в нім навіть сонце,
І місяць, і зорі.
Дивуються усі люди
Поліській перлині:
То ж найбільше, найгарніше
На всій Україні!
1988 р.
Ой літає зозуленька
Ой літає зозуленька,
По лісі літає,
- Де ж та пташечка маленька
Те гніздечко має?
- В тім гніздечку є яєчко,
Що вона знеслася,
І тим самим дитинятка
Назавжди зреклася.
Ой літає зозуленька,
По лісі літає,
Своїх діток, всіх сиріток
Шукає, шукає.
Ой ти сіра зозуленько,
Що з тебе за мати?
Що не хочеш своїм діткам
Гніздо збудувати?
1988 р.
Вічна пісня
Не одна пісня лісова
Зеленим шумом відшуміла,
Не одна гілочка жива
Завіяла, всохла і зотліла.
Весна оновлює щорічно,
Натомість вироста нова,
Так буде Леся вічно жити,
Як вічна пісня лісова.
1988 р.
|