Олександр Вольський, вірші. 27.12.2011 р.
***
З космосу летіло
Невідоме тіло,
Летіло, горіло, палало
І на землю впало,
Там, де воно впало,
Все кругом пропало.
1993 р.
***
Лежить баба при дорозі,
Видно, п'яна дуже,
Люди йдуть, її минають,
Минають байдуже.
Замурзана, вся в болоті,
Видно тіло грішне,
Люди йдуть і все сміються,
А мені не смішно.
1977 р.
Люби життя
Як то добре, люди добрі,
Влітку, в косовицю, -
Сонце гріє, вітер віє –
Ляжеш на травицю,
А вона із вітром в змові
Тіло все лоскоче,
- Люби життя, люби життя, -
Тихенько шепоче.
1986 р.
Цвіт щастя
Шукаю папороті цвіт,
Що цвіте опівночі,
Тільки раз один в рік,
Найкоротшої літньої ночі.
Де ту квітку чарівну знайти?
Як цвіте вона взнати?
До темного лісу прийти
І диво-квітку зірвати.
Кажуть щастя дає
Бажана квітка-мрія,
Може в ній і моє?
Є ж бо віра й надія.
Минуло багато вже літ,
А я все ту квітку шукаю,
Бачу в уяві той цвіт,
А щастя зірвати не маю.
1987 р.
|