Олександр Вольський, вірші. 27.03.2012 р.
***
Підпалили блазні хату,
І чию? - Тараса!
Хата та для України
Не Була прикраса,
А щось інше, важливіше,
Святе для народу,
Бо в тій хаті народився
Борець за свободу.
Для імперців ота хата,
Як більмо на оці,
Це як свідок небажаний
Злочинній епосі.
І згоріла була хата
Великого сина,
Й застогнала, втерши сльозу,
Мати - Україна.
То знов школу підпалили
У місті єдину,
А там, чекай, ще підпалять,
Й усю Україну.
Дуже хочеться приблудам
Наш край підпалити,
Щоб не тільки свої руки,
А й спину погріти.
***
Мав надії на добро,
Куди не глянь - усюди зло,
І з кожним днем, воно росте
Жорстоке, підле і пусте.
Кругом неправда і сваволя,
В руках негідників наша доля.
1994 р.
***
Живемо в якійсь
Страшній круговерті,
Що в прірву - безодню
Засмоктує нас,
Навколо ширяють
Демони смерті
Вершителі долі
Згорьованих мас.
1995 р.
***
Не дивуйтесь, люди добрі,
Що вбого живемо,
Бо ж ніхто із нас не знає,
Куди ми ідемо,
Бо і ті, що нас ведуть,
Знають небагато,
Мабуть, знову підведуть
Під дурного хату.
1996 р.
|