Олександр Вольський, вірші. 13.12.2011 р.
***
У нас все зверху надходить,
Вказівки, як жити дають,
Від того в нас поле не родить,
Від того в нас бідно живуть.
Хоча зверху видно далеко,
Та важко побачить мале,
Людина те краще бачить,
Де вона працює й живе.
Від неї залежить багато,
Вона початок всього,
Від неї добробут, достаток
Й причина натхнення мого.
1988 р.
Комунізм на горизонті
Лектор лекцію читав
У сільському клубі.
На закінчення сказав:
- Громадяни любі!
Ви чудово працювали
На аграрнім фронті!..
Комунізм вже незабаром,
Він на горизонті!
Ми вже бачим його риси
Ясні і чудові!
Так працюйте іще краще!
Та й будьте здорові!
А один дідусь із залу,
Руку піднімає,
- А що таке горизонт?! -
Лектора питає.
Лектор хитро усміхнувсь,
Взяв діда під руку,
Підвів його до вікна,
Й дав таку науку:
- Ось дивіться, - каже лектор, -
А сам ледь сміється, -
Поміж небом і землею
Лінія умовна є,
Вона й горизонтом зветься.
Уявіть собі, дідуню,
Що туди ви йдете,
Та ніколи ви до неї
Ніяк не дійдете.
- А я так і думав! - сказав дід.
|