Прилетів лелека
Рано навесні,
І привіти дзьобиком
Посила мені.
Я тебе, лелеченько,
З весни виглядав.
І твоє гніздечко
Ревно доглядав.
Аби в нас селився
Завжди навесні.
Щастя і здоров'я
Дарував мені.

Якось літечком на дачі
Під бузком, в затінку
Піймав внук маленьку
Роботящу бджілку.
"Не дражни", - бабуся просить,
Бджілка мед у вулик носить.
А як будеш ти дражнити
Вона може ще й вкусити".
Не послухався Сергійко,
Роздражнив він бідну бджілку…
Раптом крики, сльози, плач -
Спухнув пальчик, мов калач.
"Досить плакати й кривитись!
Ось за кривду що буває".
- Я хотів лиш подивитись,
Де той мед вона ховає!

Раз надумала Наталка
Пошити спідничку.
Взяла гроші й поскакала
В місцеву крамничку.

Там ще довго вибирала
Кольорову гаму.
Врешті врізав продавець
Шматок цього краму.

Повернувшись з магазину,
Сказала бабусі:
"Буду шити я спідничку
Як в подруги Люсі".

Строчила машинка
Десь пару годин.
Лишилось зробити
Один лиш підгин.

І ось на порозі
З'явилась Наталка…
В очах - творчий блиск,
Рум'яна, як скалка.

Ну що ж, оцініть Ви
Творіння моє.
Це перше в житті
Моє дефіле.

І настала мовчазна
Сцена з "Ревізора".
Всі здивовано вивчають
Шматочок узору.

"Значить, цей кусочок шматки,
Що вкрива сіднички,
Це і є твоя, так звана,
"Модная" спідничка?"

Тут бабуся на стілець
Тяжко так присіла:
"А я думала, що ти
Поясок наділа".

Маленька хмаринка
Над полем гуляла.
З пустотливим вітерцем
Від мами відстала.

І сплакнула хмарочка:
"Де ж моя матуся?
Загубитись у просторах
Дуже я боюся".

Заспокоїв вітерець
Маленьку хмаринку:
"Ось твоя матуся -
Полива долинку.

Щоб зелена й пишна
Підросла травичка,
Щоб була корівкам
Свіженька водичка.

Щоб веселка в небі
Барвами заграла,
Дітворі й дорослим
Радість дарувала".

Спи, мій синочок!
Спи, мій хороший!
Зоряна нічка
Вже на порозі.

Човником місяць
Виплив на небо,
Щоб більше знати -
Вирости треба.

Зірочки сяють
Тихо шепочуть,
Ніби сказати
Щось тобі хочуть.

Треба навчатись
Рідних любити,
Треба трудитись,
Щоб добре жити.

То ж засинай,
Закривай оченята,
Діва Пречиста
Буде на чатах.