Пісня, 18.09.2019 р.

Віє вітер, віє буйний

(слова І Падури)

Віє вітер, віє буйний,
Дуба нагинає.
Сидить козак на могилі
Та й вітру питає:

«Скажи, вітре, скажи, буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де слава і воля?»

Йому вітер одвічає.
Каже: «Знаю, знаю!
Твоя доля козацькая
В далекому краю».

«Твоя доля затоптана
Сірими волами» -
Ой сів козак та й заплакав
Гіркими сльозами.

«Породила мене мати
В зеленому полі,
Дала мені чорні брови,
Та не дала долі».