Оксана Тютюнник, вірші. 17.03.2012 р.
Для тебе
Іде весна весела, гомінка,
Несе для тебе сніжно-білі квіти,
Пташині співи і небес блакить,
Щоб ти могла радіти.
Іде весна у супроводі сонця,
А поруч день у барвах й ніч грайлива
Несуть для тебе перли неземні,
Щоб ти була щаслива.
Вір дня тобі все найчастіше, світле,
Купалось щоб у променях, як в морі.
А ніч – володарка кохання,
Дарує тобі ясний місяць й зорі.
Чарівна будь, прекрасна, неповторна,
У світі будь така лише одна.
Нехай в душі поселиться веселка,
Щоб заздрила тобі навіть весна.
***
Білий цвіт у твоєму волоссі,
Немов сніг не темному фоні.
Ти стоїш такий загадковий
У вишневих красунь в полоні.
Колихнулось гілля, похилилось,
Щось на вушко тобі шепотіло.
В палких ревнощах серце топилось,
Ніби холод з’їдав моє тіло.
Війнув вітер – володар саду.
Він – не я – доторкнувсь до руки.
Теплим поглядом сонце припало
До твоєї палкої щоки.
Я ж не смію, не можу, не буду –
Ти не мій. І у цьому вісь жаль.
А тому пригортаю до себе –
Не обійми твої, а печаль.
Весна у місті
Знов увірвалась в наше місто
Нестримна, гомінка весна.
І в натовпі стає так тісно,
Здається, що в мені вона.
І ніби цей міський асфальт
Квітує в мене під ногами.
Уздовж будинки кольорові
Немовби заплелись вінками.
Я поринаю в дивний світ,
Де сонце в кожному вікні.
А на бульварах незнайомі
Усміхаються мені.
Веселим і цвітним умить,
Укрилось все намистом.
І кожен день святковим став –
Весна прийшла, прийшла у місто.
| 
