Оксана Тютюнник, вірш. 7.03.2013 р.
Сніг - це ти
Сніг повільно летить в мої руки,
Білим дотиком губи цілує.
Заглядає в заплакані очі,
Такий ніжний, а чомусь сумує...
І здалось мені, що сніг - це ти,
Це твій подих, обійми, цілунки.
Стежки білі, кришталь річковий -
Мене тішать твої подарунки.
Подув вітер і ніби «ЛЮБЛЮ»
Я почула враз навколо себе,
Та здійнялось воно і увись
Полетіло в засніжене небо.
Ти - мов сніг. Ти зі мною. Ти поруч.
Та обличчя моє знов сльозах.
Я ловлю тебе, я обнімаю.
Але танеш ти в моїх руках.
|