П`ятниця, 18-10-2019, 18:24
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2011 » Лютий » 13 » Тіхтей Тетяна, вірші. 13.02.2011 р.
14:53
Тіхтей Тетяна, вірші. 13.02.2011 р.
Тетяна Тіхтей, вірші. 13.02.2011 р.
 
***
 
Знати, що таке життя -
Померти передчасно...
Паморозь і сутінки -
Безмовні помічники.
Сонце зайшло за обрій.
Золотисті пагони
Все ж закрадаються у душу.
Небо - це безмежність,
Зло і добро - одвічні антиподи.
Час лікує рани.
Рубці лишаються назавжди.
Біль - це стиль.
Відчуженість - не моє покликання.
Молитва - стимул життя.
Молитися буду вічно! Амінь.
 
***
 
Тиша. Обгорнута смутком доріг.
Голос. Нечутно скрадається.
Іду. Сутінки небо поглинають.
Паморозь. Шкребе у душу.
Тиша зникає. Чутно пісню місяця.
Тісно. Сутінки заважають жити.
Втікаю. Всі дороги зливаються у перехрестя
Неможливо. Ховаюся в тишу.
Помилилася знову. Вона зникла.
Лячно. Зорі виблискують ясніше.
Втікати безглуздо. Зупиняюся.
Тиша, її не буде ніколи.
 
Літечко
 
Світить ясне сонечко.
Гріє, не пече,
А струмочок-дзвоничок
Бавиться, тече.
Небо-голубинка
Маячить вгорі,
Квітка-медовинка
Пахне у траві.
Так привітно, любо,
Де не глянь - краса.
Ніби казка дивна,
Із книжок прийшла.
Переглядів: 432 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz