Микола Терен, вірш. 16.03.2012 р.
Роздуми
Мавко, коли ти поруч зі мною,
В душі моїй конвалії цвітуть.
Так хочеться солодкого вина
З пухких вуст твоїх напитись.
А вино це чарівне,
Воно мене п’янить і зігріває.
Почуття вириваються на волю
І я в обіймах і поцілунках із тобою.
О серденько, що накажеш долі робити,
Де плачучу вербу шукати серед зими,
Щоб тебе, мила мавко,
До безтями кохати, плекати.
Кохання солодке, кохання ніжне
Чи є у тебе почуття?
На цім білім світі
Чи можеш ти перейти у забуття?
О ні! Природа мені каже,
Почуття наші чисті, як джерельна вода,
Вони завжди будуть з нами жити
І це не сон, це правда жива!
Дні пролітають один за одним,
Пройде певний час, прийде весна.
Зацвітуть сади, заспівають солов’ї,
Я на крилах летітиму до мавки
Шукатиму в ній порятунок земної любові.
Грудень, 2007 рік.
|