Жага життя
Чи бачив ти коли-небудь,
Як зрізана під корінь - проростає алича?
Вона у кожнім зримім і незримім місці
Пускає молоденькі пагінці,
Що тягнуться до сонця -
Зразу жалюгідні.
А потім з кожним разом все сильніші,
Лиш прагне кожен з них - рости!!!
Рости, не дивлячись на всі умови:
На затінок, на несумісність, вік...
На те, що, може просто з нелюбові
Господар байдуже на смерть її прирік.
Мить блаженства
Ця зустріч була випадкова й банальна:
Вечірка під музики грім
Зустрілася з поглядом, кинутим з залу
І зразу втопилась у нім.
Втонула, як в омуті - в синіх озерах
Їх хвиля накрила мене
Просила у Бога - хай мить ця блаженна
Для мене не скоро мине.
Пройшло із тих пір часу вже немало
В обох нас солідний вже вік
Та я, як колись, кожен раз замираю
Хоч він мій давно - чоловік.
Очі жіночі
Сонця промені іскристі
В жовтім листі мерехтять,
Як і очі твої променисті
Різнобарв'ям відтінків горять.
В них і смуток осінньої днини
Вітер холодний - останнє тепло.
Листя пожовкле і сльози - крижини,
В них і твоє материнське добро.
Очі твої - ніби дзеркало серця
В них прочитаєш і щастя, і біль.
Хай вони будуть, мов ті два озерця,
Що заручившись, в струмочок злились.
Хай випромінюють сонця перлини,
Ніжність і вірність, жіночу красу.
Щоб не зронила, ти, ані сльозини
А якщо так, то від щастя - одну.
Рідне місто моє
На гербі мого міста - каштани
На алеях їх затишок теж
І не має ріднішого міста
Бо люблю я це місто беж меж.
Тут я виросла, тут я навчалась
Тут зустріла кохання своє
І завжди я тобою пишалась
Рідне місто шахтарське моє.
Ти буяєш у цвіті каштанів
З кладом вугільним у глибині
Рідне місто шахтарської слави
З териконами ген вдалині.
Я по світу не мало блукала
Та від цього маленький є зиск
Бо всім серцем тебе я кохала
Рідне місто - мій Нововолинськ.
Смачний таночок
У каструлі шкварочка танцювала,
З бурячком червоненьким загравала.
Помідорчик з перчиком подивилися
І собі у той таночок пустилися.
Танцювали вони так ще довгенько,
Аж поки не став бульйон червоненьким.
В кінці танцю долучилася сіль -
Ой на славу вийшла наша купіль.
Тут сметана попросилася в танець,
Аби зняти хоч трішки рум'янець.
Хто спочатку віршика слухав
Від борщу не відтягнеш за вуха.