Пісня, 16.09.2020 р.

Сиджу я край віконечка

Сиджу я край віконечка
Й на зорі поглядаю,
Сиджу я край віконечка
І так собі думаю:

«Чи прийдеш, милий, ти, чи ні,
Що часто так мені снишся?»
Підходжу ближче до вікна -
А він стоїть, сміється

«Ага, мила, ага, мила.
Як тяжко виглядати,
Личко твоє помарніло -
Красоньки не видати.

Так дай, мила, уста свої,
Нехай ще раз поцілую;
Серце моє горить вогнем,
Любов до тебе я чую».

Любов-кохання мов той цвіт,
Що зрання відцвітає.
Немов метелик, що на весні
Так рано відлітає.

Так бережіть серця свої,
Щоб не кохалися зрання,
Бо відцвітуть сади на весні -
Не вернеться кохання.