Зінаїда Шульжук, вірші. 24.03.2011 р.
Щастя вам, люди!
Добрий день, люди моєї Волині!
Здрастуйте, люди моєї землі!
Хай будуть ранки ваші щасливі,
Хай будуть сонячні ваші дні!
Хай урожайним буде це літо,
Щедрим на радість і на тепло,
Хай в щасті, в достатку ростуть ваші діти,
Хай дружби народів міцніє крило!
Нехай Батьківщина моя неозора,
Заможна і вільна моя земля
Зі сходу на захід, від моря до моря
Працю Людини в віках прославля!
Щастя Вам, люди моєї Волині,
Миру і цвіту, земле, тобі,
Сонячних ранків, росяних, синіх,
Сили й наснаги на дні трудові!
Нам багато не треба
Нам з тобою багато не треба,
Не шукаймо для щастя мірок;
Прихили мені трішки неба,
Подаруй мені розсип зірок.
Пронесись наді мною вітром,
Прошуми грозовою зливою,
Розпустися бузковим квітом –
І ти зробиш мене щасливою.
Я ж тобі усміхнуся весною,
Засвічуся сонечком ясним.
Нам не треба багато з тобою,
Щоб було все життя прекрасним.
Хліб
Коли підносять хліб на рушнику,
Коли цілують запашну хлібину,
Я пам'ять воскрешаю знов гірку,
Вертаюсь у війни страшну годину.
В блокаду марив хлібом Ленінград,
Ділилися окрайцем партизани,
Ціну знав сухарям і Сталінград,
Маленька крихта гоїла нам рани.
Хіба ми маємо право те забуть,
Коли наш стіл достатком багатіє?
Хто пережив біду цю, той, мабуть,
На землю кинуть скибку не посміє.
Ми хлібом зустрічаємо гостей,
І в шлюбний день його підносим дітям.
Він бачив стільки крові і смертей,
Тому й, напевно, - найсмачніший в світі.
Підносьмо, люди, хліб на рушнику,
Цілуймо щиро запашну хлібину,
Вклонімося у полі колоску,
Шануймо Хлібороба і Людину!
Візьми в дорогу
Візьми в дорогу теплі сині роси
І буйний цвіт черемухи візьми,
Ще забери своє дитинство босе
І перші сни, кохання дивні сни.
Візьми густі, як молоко, тумани
І промінь сонця взяти не забудь.
Лиши мені лиш слово полум'яне,
Бо в ньому мрії всі мої живуть.
Візьми пісні, візьми рожеві ранки
І чорнобривців пахощі п'янкі,
Візьми пшениці золоті серпинки
І ті тополі теж візьми стрункі.
А вернешся до рідної оселі
І збережеш ці скарби дорогі,
Я знову принесу пісні веселі
І подарую щастя світлі дні.
Спадкоємцям
Співайте, співайте,
Співайте для них!
Згадайте, згадайте,
Згадайте про тих,
Хто смерті на зло
Залишився в живих.
Чому ж голос ваш
На хвилинку притих?
Вклоніться, вклоніться,
Вклоніться мерщій
Могилам, в яких
Похоронено біль.
Вклоніться в глибокій
Скорботі німій,
Вклоніться усі
Перемозі святій.
Кляніться, кляніться,
Кляніться життям
Удень Перемоги
Загиблим батькам,
Що мир збережемо
Для наших дітей.
Кляніться на вірність
Великих ідей!
Гордись своїм містом
В липневу ніч мені якось наснивсь
В чужому місті мій Нововолинськ.
І защеміло серце від розлуки.
Я ніби бачила, як будівничі руки
Цеглину за цеглиною кладуть, -
Нові будинки-красені ростуть.
Нововолинськ - було шахтарське місто,
Та згодом в ньому стало людям тісно,
Бо велетень-завод заговорив цехами,
Зачарував людей великими ділами.
І наше місто так помолоділо,
Новобудовами так зримо зарясніло.
Нововолинськ - молодий син Волині,
Це частка рідної моєї Батьківщини.
Живуть тут щирі, працьовиті люди,
Напружені, звитяжні наші будні.
Земляче! Містом юності гордись!
Хай квітне в щасті наш Нововолинськ!
Зупиніться, люди!
Рік дитини. Що дав він нещасним малятам
В буржуазному світі - де бідні й багаті?
Може хліба шматочок? Роботу чи хату?
Бідним - сльози і горе, і війни прокляті...
Крадуть у дітей безхмарне небо,
Крадуть у малят дитячі роки,
Топлять в крові і міста, і села,
Сповивають світ колючим дротом.
Люди! Люди! Зупиніться! Стійте!
Та чи ж небо не одне над нами?
Та чи сонце не одне нам світить?
Не одна планета під ногами?
Захистіть дітей усього світу
Від війни, від смерті, від печалі,
Поверніть дитинства радість дітям –
Хай їх сонце дружби зігріває!
Люди! Будьте щедрими душею,
Мир навіки подаруйте дітям!
Хай пісні лунають над Землею!
Сонце вічно хай над нами світить!
| 