Зінаїда Шульжук, вірші. 10.03.2011 р.
Нам багато не треба
Нам з тобою багато не треба,
Не шукаймо для щастя мірок.
Прихили мені трішки неба,
Подаруй мені розсип зірок.
Пронесись наді мною вітром,
Прошуми грозовою зливою.
Розпустися бузковим квітом,
І ти зробиш мене щасливою.
Я ж тобі усміхнуся весною,
Засвічуся сонечком ясним.
Нам не треба багато з тобою,
Щоб було все життя прекрасним.
Ти мені снишся
Я бачила тебе у сні, мій милий,
Ти був такий схвильовано-щасливий,
Ти простягнув до мене свої руки
Після такої довгої розлуки.
Я бачила тебе у сні, коханий,
Ти був зі мною ніжний, бездоганний,
Ти йшов назустріч легкою ходою
Щоби навіки злитися зі мною.
Я бачила тебе у сні єдиний.
Цей сон прекрасний, сон неповторимий,
Ти цілував мої заспані очі
І слухав серце як моє стукоче.
Ще довгі роки, милий, будеш снитись,
Аж поки в грудях буде серце битись,
Ще довго будуть снитись ніжні руки
І день маленький нашої розлуки.
Я не прощаюсь
Я не прощаюся з тобою,
Не говори мені: прощай!
Мене весною запашною
Ти, наче ластівку, стрічай.
Я повернусь до тебе, милий,
З далеких і чужих доріг.
І буде зустріч та щаслива
Без зайвих сліз, без зайвих слів.
Я не прощаюся з тобою,
Не подаю тобі руки,
Бо ми зустрінемось весною –
Ти тільки дуже мене жди.
Принеси мені сонце
Принеси мені сонце
На своїх долонях,
Подаруй мені подих
Вітру й дощу,
Розтопи тим теплом
Лід холодний на скронях,
Подаруй мені ще раз
Мою першу весну.
Розкажи мені казку
Наївну, дитячу,
Розплети мені коси,
Стрічку вплети,
Не дивуйся, коли я
Тихенько заплачу,
Не переч, коли буду
Поруч тебе я йти,
Принеси мені серце,
Щастя дай мені стільки,
Щоб позаздрили Найщасливіші мені,
Не шкодуй мені з неба
Дістати дві зірки,
Бо ті зорі - то очі кохані твої.
Знаю і вірю
Я знаю, що ніч - змінить ранок,
Я знаю, що літо надворі,
Що місяця ясний серпанок
Цілує високі гори.
Я вірю, що ліс говорить,
Я вірю, що пахнуть роси,
Що юність стежками ходить
Весела, простоволоса.
Я вірю, що сонце сміється,
Я знаю, що молодість мріє,
Що серце тріпоче і б'ється,
Коли ти кохаєш, вірю.
Я вірю-життя співає,
Я знаю, що пісня - сокіл,
Що вірність зради не знає,
Що вміє кричати попіл.
Я знаю, що є кохання
І зустрічі, і розлуки,
І радість, і біль, і страждання,
І серця пекучі луки.
Я вірю, серце співає,
Я знаю, що молодість мріє,
Що вірність зради не знає,
Я вірю, я знаю, я вірю.
Весняна пісня
Щось зі мною, мамо, сталось.
Чомусь сонце засміялось.
Щось шепоче хитро вітер,
Підморгнули дивно квіти...
Це ж прийшла пора кохання,
Це сміється твоя юність,
Це весняне сподівання
В твоїм серденьку проснулось.
Засвітилось, заіскрилось,
Щастя в танці закрутилось,
Розкрилося пелюстками
Щось несказане словами.
Це не прийшла пора кохання,
Це сміється твоя юність,
Це весняне сподівання,
Доню, в серденьку проснулось.
Хочу землю я обняти,
Хочу, мамо, я співати.
Хай шепоче казку вітер
Хай кохають всі на світі!
|