Володимир Микитович Семенюта, картини. 19.12.2010 р.
Б’Є З ДУШІ ЦІЛЮЩЕ ДЖЕРЕЛО
У цей день світлиця дошкільної установи №2 була як справжня писанка або як музей картин і вишивок. Він милував око, радував душу кожного запрошеного на чергове засідання літературно-мистецької студії "Цілюще джерело".
Ми живемо на Волині, в краю, природа якого надихає людину творити своїми руками такі речі, що іноді й дивуєшся. Однак цю живу красу слід помітити. Не всім це вдається, особливо в теперішній час, час надмірних буденних турбот. Але не перевелися люди а великим чуйним серцем. І в нашому місті зокрема. Інша річ, не завжди помічаємо їх, та й через скромність вони сані іноді приховують свій талант.
Володимир Микитович Семенюта - обдарований художник. Чудові, ліричні, дещо авангардистські пейзажі, написані пензлем аматора і представлені, чи не вперше, на суд глядача, не зустрічали байдужих облич. А свою першу картину допитливий, закоханий в природу хлопчина написав ще у четвертому класі. Народився він в м. Гуляйполе Запорізької області, а талант розквітнув - на Волині. Хоч здобув освіту суто технічну і працював гірником, проте пензель і полотно були постійними супутниками його життя. Навіть вісім армійських років, за які довелося пережити страхіття війни, познайомитися з такими країнами, як Китай, Монголія, не розпорошили зерна таланту. Воістину, кожен вибирає собі життєвий шлях, але доля повертає людину до того, що дано їй Богом.
Кажуть: "Чужу біду руками розведу, а своїй ліку не знаю і ради не маю". Комусь співчувати легше, когось навчати простіше. А самому піднятися з колін, вийти з тупика, не втратити віри, надії, знайти любов - не просто. Але саме такі люди, долаючи біду, доводять своїм прикладом нетлінність самого життя...
О. БОБАК.
|
