Богдан Радобенко, вірш. 17.06.2013 р.
***
Перевернулось в цьому світі все,
Що з нами відбувається не знаю.
Настільки ненавидиш ти мене -
Настільки сильно я тебе кохаю.
В мені вбачаєш тільки одні вади,
У всьому винен хтось, але не ти.
Сама ж пакуєш вже валізи зради -
Передвісників майбутньої жаги.
Тебе, як осінь, вже не зупинити,
Розлука падає до ніг листом,
Лишилось ще одне життя прожити -
В якому ми не будемо разом.
Яке гірке на смак розчарування,
Як сумно серцю від болючих втрат,
Як важко вберегти живим кохання,
Облите отрутою твоїх підлих зрад.
Та я змиряюсь, все по Божій волі.
Щаслива будь, кохана в майбутті
І я до віку буду вдячній долі
За те, що ти була в моїм житті.
|