Понеділок, 30-12-2024, 19:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5479
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2010 » Грудень » 9 » Приступа Ірина, вірші. 9.12.2010 р.
15:01
Приступа Ірина, вірші. 9.12.2010 р.
Ірина Приступа, вірші. 9.12.2010 р.
 
Триптих від першої особи
 
1
Так ніхто не кохав, Через тисячу літ
Лиш приходить подібне кохання...
В. Сосюра
 
Я ніколи ще так не кохала –
Самозречено і трагічно...
А в очах твоїх - синя вічність
Та й іронії вже чимало.
 
Я ніколи ще так не любила –
Щиро, зоряно, божевільна...
Я кохала тебе так сильно,
Я тебе просто боготворила.
 
Я ніколи ще так не страждала,
Та в стражданнях була щаслива,
А в очах твоїх - юність сива,
А в моїх - гіркота зів'яла.
 
2
 
Годі вже. Набулась я в полоні...
І. Білик
 
Я не можу звільнитись від тебе...
Не тримай мене, відпусти.
Мені б - пташкою в зоряне небо,
Мені б всі попалити мости...
 
Знову тугою дихає осінь,
Знову споминів - через край,
Я кохаю тебе ще й досі...
Відпусти мене, не тримай.
 
З
 
Коли у щасті і гармонії з весною
Для тебе інша одягне весільні шати,
Давай ми друзями залишимось з тобою,
Якщо подружжям не судилося нам стати.
1995 рік
***
 
Яну Варесу
 
В білім мареві днів не згубіть неповторності,
У безмежності слів, не шукайте іронії.
Залишайтесь таким: сіроока гармонія
У суворому спокої тихої скромності.
1997 рік
На одинці з собою
 
1
 
Взаємне кохання скріплюється дітьми.
Меандр
 
В ній поселився подарунок Божий.
Це мала бути доня чи синочок –
Такий собі опецьок-колобочок
На неї чи на нього схожий...
 
2
 
Аборт (abortus) - переривання вагітності
до 28 тижнів, коли зародок чи плід не здатний
до самостійного внутрішньоутробного життя.
Терапевтичний довідник професора В.Ф. Зєлєніна
 
Не кричала і не стогнала
Як із себе життя виривала,
Лиш тужила, беззвучно ридала,
Самозречено Бога благала,
Щоб простив їй оту провину...
 
А по хвилі - тихенько встала,
(Ненависна ця біла зала!)
Подивилась - і ледь не впала –
У кривавій баюрі лежала
Ненароджена нею дитина.
 
З
 
Шукаємо - не знаходимо,
Знаходимо - не цінуємо...
А. Гаврилюк
 
Біль точить і душу, і тіло.
Тепер вже й сама не рада,
Що так бездушно й несміла
Колись сама себе зрадила.
 
Отак і живе, цілуючи
Уривки надій у темряві.
Так, лише тепер цінуючи,
Та пізно уже, даремно все.
1996-1997 роки
Переглядів: 727 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz