Ірина Приступа, вірші. 2.12.2010 р.
***
Тихий шепіт у темряві ночі
І бажанням сповнені очі,
Теплі, ніжні, ласкаві руки
І приємні, солодкі муки...
Вже зоря за вікном жевріє,
Розчинились рожеві мрії,
Знову марення і тривоги,
І солодкий стогін знемоги...
1994 рік
***
Мокрику О.Я.
Ваші очі, дивовижна річ,
То холодні, як осінній ранок,
То сумні, як вереснева ніч,
Загадкові, як імли серпанок.
Погляд Ваш - то незбагненний сон,
Що спадає на сріблистий іній,
Лиш чудних гармоній унісон
Знову тоне у глибинах синіх.
1994 рік
30 липня
Щедра доля примхливі дарунки
Ще нанизувала в намисто.
І спадали гіркі цілунки,
Мов пожовкле, зів'яле листя.
Жмуток туги і жмуток тривоги
Від нестерпного болю зів'яне,
І ніяк не зійдуться дороги,
Що колись пролягли між нами.
Пам'ятаю «сумні озерця»
І найменшу дрібничку кожну.
Десь відлунюється тихо в серці:
«Не кохати тебе не можу!»
1995 рік
***
Повернулись додому лелеки,
Сум блищить на щоці сльозою.
Ти тепер чужий і далеко,
Ти тепер уже не зі мною.
І скапають краплинами вірші
На кохання вогонь шалений.
Ти колись цілуватимеш іншу,
А приходиш у сни до мене.
1995 рік
***
Я гадала, що все перекреслила,
Все простила і відстраждала,
Відмолилась і відридала.
Та від дотику губ знов воскресла
Та любов, що у серці плекала,
Та любов, що горіла-згорала
У пекельнім вогні чекання.
Іскра зоряного кохання
У душі моїй знову воскресла...
1995 рік
|