Ірина Приступа, вірші. 27.10.2011 р.
***
Кружляла осінь тихим листопадом,
Бриніли струни-промені музично,
Я йшла поволі одиноким садом
І думала про істини одвічні.
Що є життя? Банальне існування,
Небесний дар, несамовита повість?
Чи плід чийогось вірного кохання,
А, може, просто прикра випадковість?
А що любов? Психоз? Неврастенія?
Чи почуття високого ґатунку,
Чи пристрасно-щемлива ейфорія,
Жага освідчень і каскад цілунків?
А що по смерті? Забуття чи вічність,
Чи щиро зронена гірка сльозинка,
Чи зір далеких осяйна величність,
Чи брязкіт ложок на гучних поминках?
Промінчик стих. Багряна позолота
Вкривала землю килимом барвистим.
А я сама? ЛЮДИНА чи істота?
...Кружляла осінь тихим падолистом.
2003 рік
***
Подумала я якось на дозвіллі:
«Як обкрадає нас технопрогрес!
Колись були листи - поеми цілі,
А зараз-лиш короткі SMS.
Були метафоричні порівняння,
Епітетів фонтани до небес,
Колись були освідчення в коханні,
А зараз - лиш короткі SMS.
Так хочеться поем і слів рікою!
Та ні, не заслужила я чудес».
І знову ти несмілою рукою
Настукуєш коротке SMS.
2004 рік
***
Кохання неможливо приховати:
«AMOR ET TUSSIS...»*- вчить нас мудра фраза.
І, навіть, якщо вдало маскувати,
То гра стає помітною одразу.
Ти іншу покохав? Ну що ж, буває,
Пояснень, виправдань я не просила,
Хоч, кажуть, зрад нікому не прощають,
Та я тебе давно уже простила.
Без тебе жити якось я навчуся,
У вічі долі подивлюсь сміливо,
До тебе більше я не повернуся,
Ти теж мене пробач... і будь щасливий!
2004 рік
*AMOR ET TUSSIS NON CELATUR (лат.) - кохання і кашель неможливо приховати
***
Відколи стара і порепана
Існує Земля між зірками,
Жінки були завжди дурепами,
Мужчини - ну звісно, козлами.
Жінки (таке часто трапляється)
Закохуються до нестями,
А потім слізьми обливаються
Самотніми наскрізь ночами.
А ті мужики не стидаються
(Давайте відверто між нами)
Вважати, що світ обертається
Навколо осі між ногами.
І так крізь віки до безмежності,
Шекспірівської гідні драми,
Єднаються дві протилежності,
Обмінюючись гріхами.
2004 рік
| 
