Ірина Приступа, вірші. 10.11.2011 р.
***
Костику Зубову
Якщо ти сієш свого болю зерна
На ниву прийняття і розуміння,
Твій біль не проросте колючим терном,
А стане милосердям і терпінням.
А горе, кинуте в зрадливе серце,
Плітками й заздрістю запароститься,
Ще більшим болем у душі озветься,
Сльозою гірко ще не раз зроситься.
І довго нитимуть душевні рани,
Даремно сподіваючись на просвіт,
Допоки біль твій вдячністю не стане
Життю і долі за набутий досвід.
2007 рік
***
Ми часто нарікаємо на долю,
Не помічаючи того, що ми
Стали байдужими наскрізь людьми
До сліз чужих, до відчаю і болю.
Самі себе ми зраджуєм підступно,
Шукаючи фальшивих насолод,
Легких доріг, удаваних свобод...
А щастя - це так просто і доступно:
Навчитися любити і прощати,
У звичнім сум'ятті прийдешніх днів
Своїх благословляти ворогів
І кожну мить прожиту цінувати.
2007 рік
|