Вівторок, 22-10-2019, 23:09
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2010 » Жовтень » 17 » Поліщук Петро, вірші.
15:29
Поліщук Петро, вірші.
Петро Поліщук, вірші.
 
Роздуми
 
О час, він міняє на світі усе,
Це, може, остання надія для нас,
З собою він радість і горе несе,
Ми - воїни ті, які змінюють час.
Художники ми, бо малюємо шлях,
Поети, які сторінки життя написали.
Ми - воїни ті, що лягли на полях,
Ми - воїни ті, що ще зброю не склали.
Життя - це війна, кожен день немов бій,
Війна для нас тінь, а в боях ми солдати,
О куле холодна, мій подих зігрій,
Полеглих багато... кого нам підняти?
Було так і буде, бо це назавжди,
Ми вже не побачимо свого лиця,
Бо є безкінечність, ми йдемо туди,
Ми - воїни ті, які йдуть до кінця.
 
***
 
Що вогонь за собою лишає?
Вогонь залишає лиш прах.
У чому весь біль, хто з нас знає?
А весь біль у наших словах.
А що на кінці всіх доріг?
Це все може тільки лиш сон?
Який я побачу поріг,
Кому я віддамся в полон?
Якщо смерть - початок життя,
Життя, де все можемо мати,
З якого нема вороття -
Чому я не хочу вмирати?
Яке воно буде вже там?
Загине душа в темноті -
І волі не буде словам?
Та це невідомо мені.
А може лиш світло там буде?
Промінням любові із неба,
Теплом мені ляже на груди...
Невже чогось більшого треба?
Кому треба душу віддати -
Цей вибір лишився за нами,
Щоб світло за руку взяти.
Гріхи не замолиш словами.
 
***
 
За руки стомлені візьми
Та з тіла позривай кайдани,
І камінь рабства розколи,
Який лишив страшенні рани.
Рабам зміни ти майбуття,
Бо дні проводять у скорботі,
Щоб втілити могли в життя
Надію мертвих патріотів.
Ми як усі, ми також люди,
Чому нам чинять стільки болю?
І біль цей притискає груди,
Та ми здобудемо ще волю.
Та наш козацький сильний рід
Завжди боровся за свободу.
Хто нам приносить стільки бід,
Хто України нищить вроду?
Бо ми давно уже здались,
В бою великім зброю склали.
Народ великий, подивись -
Брати нам ворогами стали.
Коли вже мир ввійде в серця,
Та скільки крові ще проллється?
Ми всі чекаємо кінця
Й того, хто в правді присягнеться.
Переглядів: 2590 | Додав: Send | Рейтинг: 4.0/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
«  Жовтень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz