Понеділок, 21-10-2019, 09:14
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5388
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » 2010 » Грудень » 8 » Поліщук Анатолій, вірші. 8.12.2010 р.
14:17
Поліщук Анатолій, вірші. 8.12.2010 р.
Анатолій Поліщук, вірші. 8.12.2010 р.
 
Виклик долі
 
Кидаю долі виклик я,
Молюся в храмі з куполами,
Вогненно-ранішня зоря
Багрянцем сходить над степами.
 
В долонях хрестик золотий,
В душі стрімка, премудра віра,
З ікони погляд Твій палкий…
Звучить псалмами ніжно ліра.
 
Слова натхненні: - Отче наш,
Спаситель всесвіту земного,
Несу на плечах свій багаж
З натхнення мудрого, живого.
 
Світило слова для душі,
Любов вселенська, дивовижна
В серцях запалюєш вогні,
Душа моя проста, капризна.
 
По діях, справах і ділах
Почуй молитву, що степами
Летить і мчиться, ніби птах,
Почуй, зі щирими словами.
 
Відчуй сердечну глибину
І каяття осиротіле,
Я признаю свою вину,
Прости за слово, ще невміле.
 
Кидаю долі виклик я,
Молюся в храмі з куполами,
Як праведна любов Твоя,
Борюся з власними страстями.
18.05.2010 р.
 
Директор
 
Сам директор, пес Рябко,
Вчив підлеглого кота.
Зашуміло все село,
Нецензурні йшли слова.
 
Лайку чути навкруги,
Що не слово, то матюк
Коте більше не ходи,
Ріже вухо різкий звук.
 
А Рябко не вгомониться,
Зуби скалить не на жарт,
Сварка йому завжди сниться,
Розірвав колоду з карт.
 
І понесло його в слові,
Він оратор, хай йму грець,
На подвір’ї вчився мові,
Цей пихатий наш «мудрець».
 
Поливав усіх він брудом,
Хто під руку попаде,
Божим зневажав ще судом,
Славу з матами бере.
 
Дивувались лише люди
Із таких директорів,
Мати з ними завжди, всюди,
Мудрий той, хто все простив.
12.04.2010 р.
 
Картина неба голубого
 
Блакить і хмарок острови,
А може птахи білокрилі,
Ні - купола і хоругви
І Ангели небесні милі.
 
Картина неба голубого,
Перед очима - море.
Таріль сонця золотого
І човна видіння кволе.
 
Реальність це, а може сон,
У небо погляд мій прикутий,
Хмаринки мчаться в унісон
І парус-місяць вже надутий.
 
Догнати хоче, але ж ні,
Масивний якір не пускає,
Моряк, розгублено в човні,
Молитву тихо промовляє.
 
А в небі білі острови
Покрили пухом таріль злату,
Не опущу я голови –
День тихий мчиться до закату.
 
Картина неба голубого
Перед вечірньою зорею,
Проміння сонця золотого
Уже малюють орхідею.
 
Пелюстку ніжного кохання.
Див скільки бачимо за мить,
Що би було стрімке бажання,
Любити, мріяти і жить.
26.04.2009 р.
Переглядів: 430 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2019
Безкоштовний хостинг uCoz