Анатолій Поліщук, вірші. 8.10.2014 р.

Плаче небо

Плаче небо: дощик - сльози...
Намокли вії на очах.
Пролітали вчора грози,
Рвали листя на гілках.

А сьогодні затягнуло
Пісенне чтиво протяжне.
Геть холодністю війнуло
Небесне пасмурне лице.

Суперечлива погода,
Як і кожен, певно, з нас:
То щаслива, то негожа,
Вередлива певний час.

А як же хочеться краси,
Сонця, світла золотого,
І щоб тоді ішли дощі,
Коли люд бажає того.

06.06.2013 р.

Припала осінь до землі

Припала осінь до землі,
Волоссям вкрила поле.
Стежки-дороги у вогні,
Поміж гілками - небо кволе.

Пора глибока, невиразна –
Дощі, вітри та зливи.
Палітра сіра, неосяжна
Розлита в дощові пориви.

Сьогодні пасмурна, важка...
Легка, яскрава, але вчора...
Яка б ти нині не була,
Улюблена моя сеньйора,

Тобі давно пишу я оди,
Рядочки тихі та живі.
Говорять: настрій від погоди,
Для мене настрій - у душі.

Моя яскрава чи тужлива,
Красуня-осінь молода,
Чи в дощ, чи в сонце, ти - щаслива,
Бо це твоя, твоя пора.

09.11.2012 р.