Анатолій Поліщук, вірші. 8.05.2013 р.
Рукодільниця зима
Сувої тканин сніжно-білі
Розгортає кравчиня зима,
В неї руки проворні, умілі –
Всім обновки пошиє сама.
Невтомна ж яка трудівниця,
Ні на мить не кидає голку.
Ночами їй, певно, не спиться,
Та час не марнує без толку.
Срібні фраки пошила кленам,
Дубам - кожухи білосніжні,
Ялинам яскраво-зеленим –
Модні сукні ажурно-ніжні.
А калина у вишиванці
Зачаровує все довкілля.
Милувалося сонце вранці
Майстерним зими рукоділлям.
Купаюсь в росах світанкових
І легко, й трепетно мені,
Купаюсь в росах світанкових.
В них сонячні живі вогні
Та відчуття краси й любові.
Тепло і радість почуттів
До неньки рідної - країни,
До трав шовкових і вітрів,
І до просторів України.
Купаюсь в росах, захмелілий,
У квітах літніх польових,
В ланах пшеничних пожовтілих
І у молитві до святих
За Україну, її люд,
За мову лагідно-співучу...
В очах - живий краси етюд,
Наснага жити невмируща.
|