Анатолій Поліщук, вірші. 3.12.2014 р.

Чаклунці

В нічній мовчазній тишині,
Де завмирають літні тіні,
Твій погляд тішив чарівний
З очей палких морської хвилі.
Я ніби хлопчик, новачок,
Тонув без права порятунку.
Сюжет, відомий із книжок, -
Життя казкове і чаклунка.
В обіймах птиця золота,
Красуня, пава, чарівниця.
В душі пожежа нароста.
Щипнув, чи то бува не сниться.
Від поцілунків голова
Кружляла десь за небесами,
Не то важка, не то легка,
Зібратись не могла з думками.
Мені хотілося тобі,
Чаклунці із очима хвилі,
Від неба дарувать вірші,
Писать про очі твої милі.
В небесній, зоряній тиші,
Із полотна кохання й щастя,
Дістати вогняних птахів –
Краплинки Божого причастя,
Для тих завидників лихих,
Котрі любові не пізнали,
І щоб у хвилях чарівних
Також кохання роздавали.
Та що завидники оті...
Для нас вони не існували.

15.12.2012 р.

Улюбленій фіалці

Кохаю щиро, назавжди,
Кохаю трепетно і палко.
Знімаю зорі навесні
Моїй улюбленій фіалці.

Тобі усе, лише тобі –
Як берегині мого дому,
Дарую сад, а в нім квітки
І музику краси ранкову.

Ти матір діточок моїх,
Сеньйора, пані і цариця.
Я рук торкаюся твоїх,
Лебідко, біла голубице.

В очах - ранкова бірюза
Озер Волині кришталевих.
Красуня - завжди молода,
З віночком квіточок вишневих.

11.05.2013 р.