Анатолій Поліщук, вірші. 31.07.2013 р.
Пам'ятаю
Пам'ятаю батька молодого...
Як давно, як це було давно!
У садку біля будинку свого
Рук твоїх пригадую тепло.
Ти підкидував мене до неба,
Я в долоні хмарку упіймав.
Як для щастя небагато треба!
Але я про це тоді не знав...
І несли мене, неначе крила,
Дужі руки і легка хода,
І усмішка татова іскрилась,
І сміялась мама молода.
Тебе немає, мама сива...
Гортаю спогади свої –
І оживає мить щаслива:
Ці вишні, небо, солов'ї.
Їм співають солов’ї
Малі ручки-рученята
Обняли за шию тата.
Ніжних слів дзвенять рої...
Їм співають солов'ї.
Заіскрились оченята
Як в дитини, так і в тата.
Щастя ллються ручаї...
Їм співають солов'ї.
Я дивлюсь на цю картину,
Про сім'ю - думки мої...
Підніму свою дитину –
Й нам співають солов'ї.
|