Анатолій Поліщук, вірші. 2.07.2014 р.

Бруньки

Бруньки на гілочці надулись.
Від горя, думаєте? Ні,
Весняні зорі їх торкнулись
І перші березня квітки.

Запахло травами, росою...
М'які сережки у верби...
Гуляють пари чередою,
Кохання світле у весни.

Ану ж бо, люба, й ми з тобою
Згадаймо роки молоді,
Я обніму тебе рукою
Та й поцілую при зорі.

Пройдемось з вечора до ранку
По тих стежках, що ми колись
Удвох блукали до світанку,
Коханням піднімались ввись.

Бруньки на гілочці весняній,
Гуляють пари молоді,
Освідчуються у коханні...
«Люблю!» - кажу своїй жоні.

15.04.2013 р.

Скафандри одягли сади

Скафандри одягли сади,
Покрито плівкою все гілля.
Скував мороз дощу сліди,
Спиняє осені свавілля.
Стоять, закуті та важкі,
Неначе лицарі в кольчузі,
Дерева. Тихо... Бо різкі
Робити рухи вже не в змозі.
Скувала холодом зима
Гілки в кришталь міцний, прозорий.
У вишні на душі тужба
Та відчуття, немовби гола.
Додолу віти опускає,
Як діва з сорому зіниці.
Ворон дужий підлітає,
Приносить з пуху рукавиці,
Аби зігріти, щоб вона,
Червону ягідку зростила,
З тепла рум'янцем ожила.
Ця дружба - невмируща сила.

28.01.2013 р.