Анатолій Поліщук, вірші. 29.08.2014 р.

Колише ранок верболіз

Колише ранок верболіз
Рукою немовляти.
На котиках росинки сліз
Бажає упіймати.

Сонце-парубок піднявся
Височенько над вербою,
Звідти любо милувався
Дівою-весною.

Поєдналися з любов'ю
Сонце ясне та весна.
Потекли сніги зимові,
Зашарілася земля.

Ожило навколо поле,
Зеленіє шовк-трава.
Проклинає свою долю
Зла знесилена зима.

20.01.2013 р.

Лісове весілля

В моїх очах - струнка Берізка,
В сережках, сукня весняна...
Причепурилася все ж трішки,
Мабуть, чекає жениха.

Я підійшов, торкнувся ніжки...
З кори біленький чобіток...
А поряд - чималий заввишки
Стояв розложистий Дубок.

Вона - красуня, він - вояка,
Ну хоч до шлюбу їх веди...
Горобина - весільна сваха,
Із квітів ткала рушники.

Зодягнені святково гості:
Ялини, Сосни та Граби.
Осика - дружка на погості,
Їх закликала підійти...

Вмить обернулися столами
Усі малинові кущі,
Шпаки змагалися піснями,
Їх опоненти - солов'ї.

Лісне весілля у розпалі...
Ось ця Берізка і Дубок...
Помандрував собі я далі,
Позаду лишився танок...

25.04.2013 р.