Анатолій Поліщук, вірші. 28.08.2013 р.
Нововолинськ
Містом зелених каштанів,
Вулицями гомінкими,
Мимо грайливих фонтанів,
Проспектами чарівними
Іду я щоденно і радо
Під співи весняних птахів.
Забуте в лісах Ельдорадо
Не мало вишневих садів,
Одягнених в сукні весільні,
Як місто моє молоде.
Душею кричу я так вільно:
- Місто, люблю я тебе!
Клумби твої, проспекти,
Алеї і сяйво вітрин,
Студентів, що учать конспекти,
Бабусь, що ідуть в магазин.
Люблю до безтями все в місті:
Цей гуркіт шалених машин,
Поштарок - за радісні вісті
Від рідних з далеких країн,
Ще - світло нічних ліхтарів,
І дзвони церковні, святині,
Та працю усіх шахтарів...
Люблю нове місто Волині.
Відлуння Парижа
Сонце за обрій сідає тривожно,
Багрянцем червоним горить небокрай.
Місто завмерло. Тихо, порожньо,
Рейками мчиться останній трамвай.
Всі поспішають. Напевно, додому.
Стукіт лункий металевих коліс.
День відчуває невидиму втому.
Вже й місяць на небі, й зоряний віз.
Нічка-цариця на вулицях Львова
Двері відкрила кав'ярень гучних.
Музика лине з підвалу ненова –
Скрипи, рипіння платівок старих.
Вулиці Львова - сяйва вітрин
Неонове світло і звуки платівки.
Ковані брами. Старий магазин.
Вулиць вузеньких камінна бруківка.
Всюди вчуваються запахи кави,
Кроків луна в завороженій тиші...
Львовом вечірнім самотньо блукав я,
Враження ж - мов побував у Парижі.
|