Анатолій Поліщук, вірші. 24.12.2014 р.

 Пелюстки квітів, як поеми

Дивлюсь на квіти, їх пелюстки,
На цю чарівність, пишноту,
На шовковисті, ніжні смужки,
На Богом створену красу.

Тримаю трепетно в долоні
Троянду бархатну, п'янку.
Від аромату у полоні
Немовби вкопаний стою.

Ці пелюстки - червоно-білі
Налиті соками землі...
У незабудки також милі –
Голубуваті, неземні.

Тюльпани, маки, хризантеми,
Ромашки в полі, нагідки...
Пелюстки ваші, як поеми,
Читаю їх, пишу рядки...

Закоханий, немовби в діву,
У кожну квітку чарівну
І відчуваю силу співу,
І скрипку, й арфу, і весну.

15.05.2013 р.

Ромашка польова

Зустрів ромашку польову
В шовковій біленькій сукенці.
Голівку світлу, золоту
Святій землі схилила, неньці

В подяці вічній за весну,
За чисту крапельку водиці,
За Україну, за красу,
За спів весняний синьо-птиці.

Вона єдина про любов
Усе-геть знає на цім світі,
Тому до неї я й прийшов,
Бо почуття мої розмиті.

Вона прекрасна... Не зірвав
Пелюстки сніжні для гадання,
Любов ромашки упіймав
І милої відчув кохання.

03.03.2013 р.