Анатолій Поліщук, вірші. 24.09.2014 р.

Пампушки у небі

Впали зорі в білі роси,
Вмиті трави на лугах,
Розпустила верба коси,
Вітер рискав на полях.
І піднявсь туман до неба,
З молока збивав вершки.
Пити роси - в дня потреба,
В небі здобні пампушки
Жовте сонце випікало,
Золотяться в промінцях –
Наліпив їх день чимало,
Мучні роси на руках.
А під вечір їх не стало,
Небо в ситій бірюзі.
Сонце спати вже лягало,
Зорі, місяць та вогні...

28.06.2013 р.

Пензлем білим день писав

По небесній синій гладі
Пензлем білим день писав:
Вояків, мов на параді,
У колони шикував.
Вітер скубав їх за руки,
Кітель, пояс, чобітки.
Під солодкі, дивні звуки
Додавав нові штрихи.
Так писались дивовижні,
Із блакиті та води,
Небувале віртуозні
Подорожні казочки.
Я розгледів птаху білу,
І вітрило вдалині,
І берізоньку несмілу...
Млинаря, що у млині
Посипав цей світ мукою
Вперемішку із пшоном.
Милу вербу над рікою,
Дім, наповнений добром.

10.05.2013 р.