Анатолій Поліщук, вірші. 23.04.2014 р.

Туман

Туман покрив річні заплави,
Сховавши русло в молоці,
Бобрів-трудяг великі сплави,
Роси сльозинку на кущі.

Срібноволосим покривалом
Стелився в хащах та полях.
Якимсь незвичним ритуалом
Молочний прокладав він шлях.

Хотів його я зупинити,
Аби побачити красу
Ріки, в дим мокрий оповиту,
І ту привабливу росу,

Що увібрала в себе силу,
Живицю лісу та ріки
І ягідку смачну та милу,
Малі чарівні острівки.

Туман, туман перед очима,
Його приваблива журба.
Пішов до сонця за ключами,
Відкрити річку для життя.

20.02.2013 р.

У горах миють пил дощі

Хтось каламутить воду в річці,
Туманність з жовтого піску.
Струмочки з гір, мов сині стрічки,
Відтінком скрашують косу.

Реве ріка, як у барлозі
Невиспаний господар гір.
Їжак шмигнув у верболозі,
Упав листок з верби у вир.

Його безжалісно вертіло
І затягнуло до води.
За метрів десять видра сплила,
Березу гризли два бобри.

Можливо, їх оце робота
Туманить воду у ріки.
Вихідний, одна субота,
А в горах миють пил дощі.

27.06.2013 р.