Анатолій Поліщук, вірші. 1.05.2013 р.
Ранок
Вже й перший сніг... Мороз... Світанок...
Рипіння чути навкруги...
Перина убілила ранок...
Повітря чисте і сніги...
Вже ніч згорнула чорну ковдру.
У вікнах гаснуть вже вогні.
Зима стриже пухнасту вовну
З отари хмар у вишині.
Вже й день розправив свої крила
І лебединий ловить пух.
Краси оновленої сила
Далекий освіжила луг.
Усе завмерло... Білизна
Сяйнула іскрами грайливо.
Знайомих вулиць новизна...
Цей ранок... Тиша... Просто диво...
Світанок
На грані неба і землі
Палали сонячні вогні.
Як птаха боязке тремтіння,
Із тьми явилося проміння.
Іще жевріло лиш на сході,
А все прокинулось в природі,
І вже пташине щебетання
Було провісником світання.
Зашумів і дуб могутній,
День вітаючи майбутній.
Ніч тікала манівцями,
Щоб не стрітись з промінцями...
На грані неба і землі
Вже дня світилися вогні,
Та лише в тіней мерехтінні
Тьми виднілося тремтіння...
|