Анатолій Поліщук, вірші. 19.11.2014 р.

Землякам, розкиданим по світі

Земляки, розкидані по світі,
По стежинах Божих і шляхах,
Нововолинська ви всі діти,
У нім батьківський, рідний дах.

Куди б не полетів птах долі –
В далекі чи близькі світи –
Каштани згадуйте й тополі,
Вишневі мамині сади.

Волинь казкову, стоголосу
І місто нове, молоде.
Бабусю в нім сивоволосу,
Яка молитви нить пряде.

І просить в Бога лиш любові
В краях далеких чи близьких
І щоб навчалися на слові
Апостолів Його святих.

Земляки, розкидані по світі,
Волинської ви честь землі.
Ви Бога й України діти,
Ступайте гідно в чужині.

29.06.2013 р.

Базальтова найшла пітьма

Забилось серце. Дзвони, стогін
Та плач дитини затяжний.
Над містом круки та ворони
Міняють день на час нічний.

Усе прозоре та правдиве
І навіть совісна душа
Далась воронячому впливу.
Базальтова найшла пітьма.

Дворами, полем та лісами –
Крізь труд села, заводу стук –
Плетуться пристрасті і драми,
На троні возсідає крук.

В країні сонце кровоточить,
По всій окрузі ця ріка,
Про рай земний усе торочать
Васали чорного крука.

І, як не дивно, рай зустрівся,
На Конча-Заспі є той край,
Високим муром він закрився...
Багата це тюрма чи рай?..

12.06.2013 р.