Анатолій Поліщук, вірші. 19.06.2013 р.
Літургію серце править
Святковий ранок.... Вихідний...
У храмі Божому служіння
І запах ладану легкий,
В душі приємне просвітління.
Я відчуваю ніжне світло
Твоїх невидимих долонь.
Ікони золотом розквітли,
Свічок немеркнучий вогонь.
Ангели взяли за руки –
Політ і трепет на душі.
Мелодії казкові звуки
Звучали лунко з висоти.
Вони вславляли велич Божу,
Премудрості Святій хвала.
Молитви славу я примножу,
Величі Твоїй нема числа.
Ти пісня, з Біблії слова,
Налите гроно винограду,
Ковток і чаша золота,
Яка душі несе розраду.
Свічки і ладан... Аромат...
Вівтар у золотій оправі...
Хвала Богу - постулат.
Літургію серце править.
Покров
Покров любові й благодаті
Стелила в храмі Божа Мати.
Спалах світла - мерехтіння,
Від ладану слабке сп'яніння.
Душа в молитві прозаїчно
Благає жити, жити вічно.
Немов туманом сизокрилим,
Покровом кутається білим.
Переплелось звучання пісні,
Душа черпає добрі вісті.
Що не молитва - чистота,
Що справа добра - висота.
Покров розносять ангелята,
Як дар пресвітлий на честь свята.
Пречистій я хвалу воздам –
Покров принесла Мати в храм.
|