Анатолій Поліщук, вірші. 19.02.2014 р.
Вкраїни рідної земля
Ранкова свіжість, запах квітів,
Нічним дощем омитий шлях.
Мільйон росинок-самоцвітів
Збирає сонце у полях.
Пташиний спів різноманітний
Із нот високих та низьких.
Світанок тихий, непримітний,
А скільки див у нім близьких!
Втомився місяць, згасли зорі...
Немов спинився часу плин.
Забарабанив дятел поряд,
Зашелестів про щось жасмин.
Зашаруділа їжачками
Трава в саду. Піднявся дим.
І за своїми балачками
Не чули птахи світлих рим.
А я полинув в світанкову
Пісенну ніжність та любов.
І зрозумів пташину мову,
До Бога велетенський зов.
В мені прокинулась веселка,
Що сірі будні звеселя.
Яка прекрасна, мов фіалка,
Вкраїни рідної земля.
07.06.2013 р.
Моя Волинь
Моя Волинь - немов перлина,
Куточок раю на землі,
Тут щира пісня в далеч лине,
Згасають смутки і жалі.
Тут - ниви, ріки, сінокоси,
Сади, розквітлі навесні,
І кришталево-чисті роси
На ніжній, ніби шовк, траві.
Моя Волинь - моя родина,
Брати, і сестри, і батьки,
Кохані доньки та дружина,
Куми, колеги, свояки.
Моя Волинь - моя стежина
Від дому, що веде в життя,
Волинь, для мене ти єдина,
Моє минуле й майбуття.
Моя Волинь!
07.05.2013 р.
|