Анатолій Поліщук, вірші. 17.09.2014 р.

Не розумію я погоду

Не розумію я погоду,
Її дивацтва за вікном:
То розбурхує негоду
Понад містом чи селом,

То так весело, грайливо
Черпає крапельки води
В долоні сонячні й мрійливо
Штовхає хмари у світи.

То вигне вмить підкову щастя
З семи барвистих кольорів,
Браслет одягне на зап'ястя,
Сміється до морських вітрів.

А ті бешкетники, дай Боже,
Піднімуть хвилю із води
І так поводяться негоже –
Піщані топлять береги.

І знову день на день не схожий,
Погода знову вередує,
Та пустотлива вдача, може,
У ній нас саме і чарує.

27.06.2013 р.

Осінній килим

Доріжку осінь устеляла,
Багровий лист плела в рядно,
За вітром голкою зшивала
Шматки, що падали, водно.

Доріжка ткана, вишивана,
З порога - прямо до зими.
А рукодільниця кохана
Все гаптувала килими.

День по дню - нові узори,
Панно з оранжевого листя,
Берізки жовті білокорі,
З ягід шипшинових намисто.

Немовби ниточки поеми,
Осінній виткався сюжет.
Барвисті пишні хризантеми:
Пурпур, і охра, й фіолет...

На продаж був готовий килим.
Та й покупців вже повен сад...
Не продалось. І пухом білим...
Укрив стежину снігопад.

16.11.2012 р.