Анатолій Поліщук, вірші. 16.07.2014 р.

Визначав я так погоду

Дужі плюшеві ведмеді,
Зайці, коні та слони –
У небесній синій тверді
Всі збігались до води.

Вони рухались постійно,
По одному чи гуртом,
І так гарно, мелодійно
Пливли з вітром-пастухом.

Направлялися до сходу,
На озера та ріку...
Визначав я так погоду –
День сьогодні без дощу.

Коли хмари в небі з вати
І м'якенькі та пухкі,
Сміло хочеться сказати:
Дні майбутні - всі сухі.

А коли вони перисті,
Мов художника мазки,
То настануть дні дощисті –
Грози, шквали та вітри.

10.05.2013 р.

Вікна з кришталю

Усе навколо біло. Прибрано все як...
А за вікном красуня - задумлива зима
Вікна розписала на розсуд свій і смак.
Це просто неймовірно... Без жодного мазка
Писалися картини із талої води,
Привабливі та різні: волошки, колоски,
Кленовії листочки, крилаті ангелочки,
Ще гілочки з ялини і кетяги калини.
Невже забракло фарби?.. Усе із кришталю...
Намистом притрусила... За це її люблю...
Сонечко світило і додало вогню...
Хоча усе красиво, чекаю на весну.

15.01.2013 р.