Вівторок, 23-04-2024, 18:23
Вітаю Вас Гість | RSS

Мистецтво Нововолинська

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 5477
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Головна » 2010 » Грудень » 15 » Поліщук Анатолій, вірші. 15.12.2010 р.
13:16
Поліщук Анатолій, вірші. 15.12.2010 р.
Анатолій Поліщук, вірші. 15.12.2010 р.
 
Вишивала
 
Вишивала мама квіти
Жовто-синіми нитками,
Ніби нас благословляла
Рівними іти стежками.
 
Що не хрестик – рік життя
В пишно-білім диво полі.
Швидка течія – ріка,
Вишивались наші долі.
 
Гостра голка і сторінка,
Як метелики вже внуки.
Із роками сива жінка
І тремтять старечі руки.
 
Вже й зів’яла половинка
Люба серцю, дорога,
Полетіла, як хмаринка
У світи, де чистота.
 
А ти далі все хрестами,
В вись підносиш куполи.
Жовто-синіми нитками,
Щоби з вірою жили.
 
Рідна мама трудівниця
Ми кохаємо тебе
Ой голубко, голубиця
Бережи тепер себе.
 
А ми далі із сестрою
Жовто-синіми нитками
Вранці чистою росою
Поле вкриємо квітками.
 
Щоби ти могла радіти
За стежки у диво полі,
Вишиті тобою квіти -
Це живі щасливі діти.
07.10.2010 р.
 
Житня нива
 
Колоситься житня нива.
Урожайні літні дні.
Прилетіла з вітром злива.
Перші блиснули вогні.
 
І припали рідкі каплі
До гарячої землі.
Піднялися білі чаплі,
А за ними журавлі.
 
Закричали, закружляли
В танці шумнім над зерном.
Ніби хмари проганяли,
Затуляли хліб крилом.
 
І почув їх вітер думний,
Натиснув плечем у хмару,
Дуже сильний та розумний,
Блискавкам піддав він жару.
 
І так швидко пролетіли
Чорні хмари над селом,
Звідкіля ж беруться сили…
Колос лишився з зерном.
 
Посміхнулась житня нива
Білим чаплям, журавлям.
В небі райдуга щаслива,
Посміхнулась також нам.
 
Колоситься житнє поле,
Журавель махнув крилом.
До сім’ї не прийде горе,
Все, що Боже, те з добром.
29.07.2010 р.
 
Краплина тепла
 
У повітрі весняний коктейль
З аромату талого снігу,
Весну пробудив Прометей,
Ногою ступивши на кригу.
 
Невелика краплина тепла,
А зміни великі, разючі,
Біля річки лозина гнучка,
Розпустилися верби плакучі.
 
Крижаної напившись води,
Покрилося гілля квітками,
Срібно-пухнаті, з сонця вони
Радо віталися з нами.
 
О, щаслива, весняна пора,
Обігріта вогнем Прометея,
У струмок зібралась роса,
Жива просиналась ідея.
 
Дарувати кохання, любов
І перший весни поцілунок,
У зелений – мінявся покров,
Десь снігу лишився відлунок.
 
Прометея веселий вогонь
На Землю щасливо спускався,
З ніжно-милих дівочих долонь
Наш край у весну зодягався.
06.05.2010 р.
Переглядів: 596 | Додав: Send | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Календар
Архів записів
Друзі сайту

Copyright Tamada © 2010-2024
Безкоштовний хостинг uCoz