Анатолій Поліщук, вірші. 12.06.2013 р.
Цариці, Вишньої покров
Цариці Вишньої покров –
Хустина срібно-сніжна –
Над куполами нині знов
Сяйнула птахом ніжно.
У переливах срібні дзвони
Гойдали нотами покров.
Яскраве світло від ікони
Єднало силу всіх церков.
І молитовне, і могутньо,
Немов потоком з синіх гір,
Рікою стрімко й незабутньо
Звучало слово: «Богу вір!»
Припали люди на коліна...
Царю Всевишньому хвала.
У Діви на руках дитина –
Від щастя трепетна сльоза.
Молилась церква самобутньо,
Прочани з вірою в устах.
У славі Божій є майбутнє.
Над Україною, мов птах,
Премудрість - Діва сизокрила,
Покров молитви до небес
По слову щирім вміло шила,
Щоб дух відродження воскрес.
Богородиці
Лунають дзвони в Божім храмі,
Зіркові видимі вогні.
Хвала і честь Господній славі!
Звучать молитви і пісні.
Зійшла Богиня величаво,
Що крок, то витоки ріки.
Аплодували: браво! браво!
Єдина Діва на віки.
Краса і велич, все прекрасно,
Премудрість вічності в очах,
Ти любиш Всесвіт, одночасно
Любов'ю окриляєш нас.
Лунають дзвони, ріки слави,
Свічки, молитви в олтарях.
І Ти одна між матерями
Дитя родила від Царя.
Богине, Діво і Царице,
Різдво прославимо Твоє.
На небосхилі Голубиця
Скликає Боже і живе.
|