Анатолій Поліщук, вірші. 11.06.2014 р.

Служити хочеться лиш Богу

Служити хочеться лиш Богу,
До світла сонячного йти.
Ступати крок за кроком в ногу
Та славу Божу донести.

I велич Зірки Пресвятої,
І небеса, що у душі.
Молитвою завжди простою
Рівняти гори на землі.

Про зло не хочеться писати,
Його - хоч греблю ним гати....
Любити хочеться, кохати,
Рікою бути доброти.

Візьмімось дружно всі за руки,
До серця торкнемось Землі,
Биття відчуймо, ритми, стуки...
У Бога ліки чарівні.

25.04.2013 р.

Тобі, Владико

Владико неба та землі,
Хранитель Мудрості, Любові,
Тобі присвячую вірші,
Хоча Тобі вони не нові.

Усе Ти знаєш наперед –
Того, що я ще і не думав...
Де хліб росте, де очерет...
Про те, що кожен з нас надумав.

Тобі пишу, бо Ти один.
Ця істина незаперечна.
Життя засноване з твердинь
Твоїх... і спір тут недоречний.

Твоя любов не має меж,
Як віра, послана Тобою.
Своє зерно Ти бережеш,
Дбайливо зрошуєш водою.

Прости, пробач і ще прости,
За спротив серця, непокору.
Ти вічна Слава та Любов,
В Тобі знаходжу я опору.

06.02.2013 р.