Анатолій Поліщук, вірш. 2.10.2013 р.
Під капотом
Тато-шофер каже сину:
- Ось, візьми мою машину,
Під капотом - сто голів,
Їх приборкать я зумів.
Син підходить до авто,
Несе сіно і зерно:
- Ну ж бо, коні, де ви є?
Поласуйте - це ж смачне.
Прочекав, мабуть, з годину,
Кінь не виліз з-під машини...
В діда віз, аж два коня,
Так охочі до зерна,
Смакували б день і ніч.
То ж у чім, не знаю, річ.
Син заглянув під капот:
Тут не кінь, не бегемот
- Лиш залізо та дроти...
Коні ділися куди.
Не второпає хлопча,
Розвели, як те дівча.
Не вмістити тут коня,
Ні вуздечок, ні сідла.
І питає він у діда:
- Може, коні у сусіда?
Чи пасуться на лужку?
Я піду їх запряжу.
Весело дідусь регоче...
Хлопчик вірить неохоче:
- Стільки сили в двигуна?!
Коней зовсім тут нема?!
Ось таке, виходить, диво...
Зате їдемо щасливо.
|