Анатолій Поліщук, вірш. 17.04.2013 р.
Ось таку тебе я знаю
Стук у двері. Відчиняю...
Незнайомка, руді коси.
Очі - небо, ранні роси.
Ми знайомі? Давно знаю?..
Посміхнулась... Дивовижна...
Увійшла ходою пави...
Аромат... Як свіжі трави...
Сукня модна і престижна.
Розгубився... Десь же бачив...
І відома, й невідома...
Відчуття: таки знайома...
Чистоту її зобачив...
Вона сіла на дивані,
Зазирнула у віконце...
Там, як завжди, світить сонце.
Кольори нові, незнані.
Де зелене - золоте,
Жовте, буре і багряне,
Все навколо полум'яне
І казкове, чарівне.
Посміхнулась... Диво-світло...
Надворі жива палітра...
Полум'я листків від вітру
Колихалося привітно.
Закохався... Відчуваю...
Серце сповнене любові,
Почуття - старі та нові...
Осінь... Упізнав... Тебе я знаю!..
|