Тетяна Покиньборода, вірш. 6.02.2011 р.
До мами
Мені добре, коли я удома,
Коли стріне батьківський поріг.
На стежині, з дитинства знайомій,
Мама жде на вечірній зорі.
Очі в зморшках, у прожилках руки,
І сльоза на гарячій щоці...
Моя радість і вічна мука,
Ти назавжди в моїй душі.
Обіймаю, забувши про втому,
Пригорнувшись, немов у сні.
Все життя поспішаю додому,
Де затишно з тобою мені.
|